Профілактика гарячки Західного Нілу
Гарячка Західного Нілу (ГЗН) – це природньо-осередкова інфекційна хвороба особливої небезпеки, яка спричинюється вірусом роду Flavivirus. Хвороба має чітко виражену сезонність, переважно спостерігається в літньо-осінній період. Основним шляхом передачі інфекції людині є укуси комарів.
Епідеміологічний стан у Київській області щодо ГЗН та прогнози на 2026 рік свідчать: у 2024 році регіон зафіксував найбільшу в Україні кількість випадків – 43, із них 9 хворих (21%) померло. Середній вік померлих сягав 67 років. Найвищі показники захворюваності в 2024 році зареєстровані у Фастівському, Бориспільському та Броварському районах. Переважна частина випадків припала на період із липня по вересень. У 2025 році в Фастівському районі зафіксовано 3 випадки. За перші шість місяців 2026 року випадків ГЗН на території Київської області не спостерігалося. Враховуючи сприятливі географічні та природно-кліматичні умови для зимівлі перелітних птахів та розвитку комарів-переносників, очікується несприятлива епідемічна ситуація в літньо-осінній період 2026 року.
До головних природних джерел ГЗН належать 17 видів, передусім перелітних птахів, а також низка дрібних ссавців: гризуни, кажани. Передача інфекції від людини до людини відбувається виключно у поодиноких випадках – через переливання крові, трансплантацію органів або вертикальний шлях від матері до дитини.
Основними переносниками є численні види комарів, що заражаються вірусом під час кровосмоктання у інфікованих птахів. Через укуси комарів вірус потрапляє в організм людини чи тварин, де розмножується та викликає захворювання.
Інкубаційний період, тобто час від зараження до появи перших симптомів, коливається від 2-3 днів до 3 тижнів.
Клінічна картина ГЗН представлена переважно безсимптомним перебігом у 80% випадків. Однак у 20% хворих можливий розвиток грипоподібних симптомів, що включають раптове підвищення температури, головний біль, біль у горлі, м’язах, суглобах і спині, загальну слабкість, нудоту та діарею. Іноді спостерігаються висипи на шкірі, збільшення печінки та селезінки, ураження нервової системи у вигляді менінгіту, енцефаліту, проявів ураження головного мозку (розлади свідомості, парези, паралічі).
Профілактика лептоспірозу
Лептоспіроз – це природньо-осередкова, інфекційна зоонозна хвороба особливої небезпеки, спричинена бактеріями роду Leptospira. Характеризується тяжким перебігом і високою летальністю, із типовою літньо-осінньою сезонністю. Основні шляхи зараження – контактний і повітряно-пиловий: через прямий контакт із гризунами або їхнім екскрементами (сечею, фекаліями), а також через попадання забруднених речовин на шкіру або слизові оболонки (очі, ніс, рот). Інфікування можливе через забруднену воду, ґрунт, харчові продукти під час купання, риболовлі, заготівлі трави, при вдиханні пилу у погано вентильованих приміщеннях, проведенні меліоративних робіт, а також через вживання сирих або недостатньо термічно оброблених продуктів із забруднених екскрементами гризунів.
У Київській області епідемічна ситуація із лептоспірозу свідчить, що у 2024 році зареєстровано 25 випадків захворювання, 2 із яких (8%) із летальним результатом. Найбільша захворюваність зафіксована у Фастівському та Броварському районах, найпоширеніший період випадків – серпень-вересень. У 2025 році зареєстровано 19 випадків, 6 з яких (32%) завершилися летально. За півроку 2026 року зафіксовано 4 випадки. Ураховуючи сприятливі природно-кліматичні умови для розмноження гризунів, прогноз на літньо-осінній період 2026 року свідчить про несприятливий розвиток епідеміологічної ситуації.
Профілактика хантавірусної інфекції
Хантавірусна інфекція (ХВІ) – це природньо-осередкова, інфекційна особливо небезпечна зоонозна хвороба вірусного походження (родина Hantaviridae). Її перебіг часто тяжкий з високим ризиком летальності. Сезон захворюваності традиційно припадає на літньо-осінній період. Людина заражається контактним і повітряно-пиловим шляхами через дотик із гризунами або їхніми екскрементами (сечею, фекаліями). Інфекція може проникати через шкіру та слизові оболонки (очі, ніс, рот), потрапляючи із забрудненими об’єктами навколишнього середовища: вода, ґрунт, харчові продукти. Закономірності зараження включають купання, риболовлю, заготівлі трави, дихання пилом під час прибирання приміщень з поганою вентиляцією, меліоративні роботи, споживання сирих або термічно необроблених продуктів, забруднених екскрементами гризунів.
Протягом останнього десятиліття у Київській області зафіксовано 9 випадків ХВІ, останній – 2023 року в жителя Вишгородського району (Іванківська ОТГ). За перші півроку 2026 року випадків не виявлено. Водночас в Україні з 2025 року спостерігається суттєве погіршення епідемічної ситуації: 463 випадки (2024 рік – 3 випадки). У перші 5 місяців 2026 року в країні зареєстровано 93 випадки ХВІ. Враховуючи сприятливі природно-кліматичні умови для розмноження гризунів, прогноз на літньо-осінній період 2026 року у Київській області є несприятливим.
Ці заходи профілактики є невід’ємною частиною системи захисту населення Київської області від небезпечних інфекційних захворювань, які мають регіональний та загальнодержавний характер і вимагають особливої уваги в літньо-осінній сезон.
