За годину очікування чоловіка мій смартфон нагрівся, адже я не випускала його з рук. Здавалося, він ось-ось розірветься через перегрівання, — з усмішкою згадує пережите Ольга. — Раптом з невідомого номера прийшов дзвінок із повідомленням, що Віталія обміняли. А вже через мить я почула найрідніший голос: «Кицю, я вдома!» Моє серце шалено калатало в грудях. «Я чекаю тебе, коханий! Зустрічатиму з автобуса», — тихо промовила я. Ви тільки уявіть його емоції! «Ти мене справді чекаєш?!» — не раз перепитував чоловік, охоплений нерозумінням почутого.Тримали у секретній тюрмі в Грозному, недоступній для сторонніх
Віталій Андрейченко, ветеран АТО, став на захист України з перших днів повномасштабного вторгнення. Після трьох років полону він нарешті ступив на рідну землю. Його утримували у секретній в’язниці в Грозному, яка була недоступна для будь-кого.
«Не заступайте мене! Я прагну побачити свого чоловіка й обійняти його!»
Ольга разом із донечкою Соломійкою активно брали участь в акціях на підтримку військовополонених. Цю мить вона чекала довгі три роки — момент довгоочікуваної зустрічі з Віталієм.
Мрія — пройтися з Соломійкою за руку селом із гордо піднятою головою
Віталій з батьками вже разом, він нарешті обійняв свою доньку, здійснивши тим самим найдорожче бажання. Зараз для родини найважливіше — мирно й щасливо крокувати разом, продовжуючи жити під мирним небом рідної землі.
