Форми насильства можуть проявлятися у таких видах:
- психологічне насильство, яке включає погрози, шантаж та принижуючі погляди;
- фізичне насильство, що проявляється у штовханні, підніжках та нанесенні тілесних ушкоджень;
- економічне насильство, що охоплює крадіжки, пошкодження одягу або особистих речей;
- сексуальне насильство, яке полягає у образливих рухах тіла, зйомках у роздягальнях та діях сексуального характеру.
Характеристики та механізми реагування на булінг
До основних характеристик таких дій належать:
- систематичність — повторювані дії, що відбуваються двічі і більше протягом 12 місяців;
- залученість сторін — кривдник, потерпілий, а також можливі свідки;
- наявність наслідків — психічна або фізична шкода, спричинена поведінкою кривдника.
У разі виявлення насильства у навчальному середовищі звертатися слід до:
- керівника освітнього закладу, який зобов’язаний адекватно реагувати на прояви булінгу;
- засновника закладу або органу управління освітою, якщо повідомлення стосується безпосередньо керівника навчального закладу;
- поліції, особливо коли існує загроза життю чи здоров’ю;
- системи безоплатної правової допомоги для отримання юридичної підтримки.
Також існує мережа інституцій, які здійснюють контроль та реагують на випадки насильства у школах. Більше корисної інформації на NMIU.COM.UA.
Інституції контролю
- Орган управління школою — місцевий департамент або управління освіти міської чи обласної ради.
- Національна поліція України — здійснює розслідування повідомлень про булінг.
- Служба у справах дітей — контролює дотримання прав дитини.
- Освітній омбудсмен — розглядає скарги щодо порушення прав учасників освітнього процесу.
- Міністерство освіти і науки України — проводить службові перевірки у разі ігнорування проблеми.
Отже, у разі виявлення будь-яких форм насильства або булінгу в освітньому середовищі існують чітко визначені механізми реагування та широкий спектр відповідальних структур, які здійснюють контроль та надають підтримку постраждалим.
