Одеський міжнародний кінофестиваль, який проходитиме у Києві з 27 серпня по 4 вересня, представив програму спеціальних показів, що включає широкий спектр художніх та документальних стрічок з різних країн та періодів кінематографу.
Ключові фільми, які увійшли до фестивальної програми
1. Ігровий фільм Анджея Вайди “Весілля” (Польща, 1972). Ця екранізація національної класики була презентована з нагоди ювілею відомого режисера. У центрі сюжету — весільна церемонія, що поєднує нареченого зі столиці польської інтелігенції та наречену з сільської місцевості. Їхній шлюб стає приводом для зустрічі представників двох культур у заміському котеджі, де гості з задоволенням проводять час, а до них навіть приєднуються привиди.
2. Документальна стрічка Паскаля Буеніка та Ноеля Ерпе “Ерік Ромер: дух дитинства” (Франція, 2025). Фільм присвячений видатному режисеру «Нової хвилі» Еріку Ромеру, який ніколи не вважав себе генієм. Від початку своєї творчості у «Знаку Лева» (1962) до «Роману про Астрею та Селадона» (2007), режисер розробив унікальні методи, що надали його стрічкам неповторної якості, прихованої в їхній уявній крихкості. Фільм включає аудіозаписи розмов з акторами, секретні зйомки локацій, поєднання художнього і документального кіно та рідкісні інтерв’ю.
3. Ігровий фільм Ґжеґожа Яжини “У нас все гаразд” (Польща, 2014). Це вперше екранізована легендарна театральна вистава, яка поєднує анімовані ефекти та техніку блу-бокс. Як зазначає одна з актрис, це «віртуальна трагікомедія про польську реальність». Дія відбувається у Варшаві, у бідній квартирі трьох поколінь жінок: старенької Осовілої, її доньки Галини, що працює в супермаркеті, та онуки — Маленької металевої дівчинки. Показ проводиться з нагоди прем’єри київської вистави Яжини «ΚΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ».
4. Документальний фільм Мирона Латика “Головний герой” (Україна, 2025). У центрі сюжету п’ять українських акторів, які після початку війни залишили сцену та стали солдатами Збройних Сил України. Картина досліджує, як творчі особистості адаптуються до суворих реалій бойових дій, де кожен крок має незворотні наслідки.
5. Документальний проект Марини Ткачук та Анни Паленчук “ЄвроКривбас” (Україна, Канада, Бельгія, 2026). Цей фільм є продовженням стрічки «ЄвроДонбас» та досліджує європейську спадщину Дніпропетровщини. У центрі уваги — внесок бельгійських, французьких, британських, німецьких і польських підприємців і інженерів у розвиток таких міст, як Дніпро, Кривий Ріг та Кам’янське. Зйомки проходили в Україні, Польщі та Канаді, а картина поєднує архівні матеріали, інтерв’ю з експертами й нащадками переселенців, висвітлюючи маловідомі факти історії регіону та сприяючи переосмисленню його європейського минулого в умовах війни.
6. Документальна стрічка «За лаштунками війни» (Колумбія, Україна, 2025) режисерки Каталіни Ґомес Анхель. У фокусі — колишні колумбійські військові, які після початку широкомасштабного вторгнення Росії вступили до лав ЗСУ. Фільм, знятий із унікальним доступом до фронтових позицій, показує їхню трансформацію від іноземних добровольців до учасників однієї з найжорстокіших сучасних війн. Особливу увагу приділено створенню іспаномовного підрозділу «Guajiro», який став основою міжнародного батальйону бригади «Хартія».
7. Художній фільм Йоанни Застружної “Ліс” (Польща, 2025). Головний герой, втомлений від повсякденності Мрук, шукає вихід у загадковому Лісі, що нагадує царство снів. Йому супроводжує дівчина, яка може бути як провідницею, так і втіленням його бажань. У цьому сюрреалістичному світі, де коні полюють на жінок, а равлик визначає темп, кожен вибір набирає особливого значення.
8. Документальна картина Марії Головацької “Справа Артиста. Сергій Лифар” (Україна, 2025). Стрічка розкриває життя та творчість Сергія Лифаря — легендарного балетмейстера з Києва, життя якого було оточене таємницями, включно з підозрами в співпраці з нацистами під час окупації Парижа. Фільм досліджує політичні вибори митця, вплив революції, українське коріння та освіту, висвітлюючи мотивації та дії Лифаря.
9. Ігровий фільм Паскаля Боніцера “Віктор, як і всі (Гюґо)” (Франція, 2026). Натхненний творчістю Віктора Гюґо, актор Робер Цуккіні шукає баланс між життям на сцені та особистим життям. Щовечора він збирає повні зали, ділячись своєю любов’ю до слова, поки не повертається його донька, дорослішання якої він пропустив.
10. Документальна стрічка Закері Ірвінґа “Вистояти перед небуттям” (США, 2026). Зйомки тривали понад три з половиною роки безпосередньо на лінії фронту в Україні. У центрі уваги — історії семи звичайних українців, які добровільно стали на захист своєї Батьківщини після повномасштабного вторгнення Росії. Фільм глибоко показує психологічні й емоційні виклики сучасної війни та стійкість людей, що її переживають.
11. Документальний фільм Сяргея Марчика “Їдемо додому” (Польща, 2026). Історія розгортається навколо Саші, батька та цивільного, який у перші дні війни змушений переосмислити свою роль. Спочатку його дії були спрямовані на захист родини, але згодом це перетворюється на зобов’язання, від якого він не може відмовитися. Переміщаючись між домом і фронтом, між турботою про близьких та участю в бойових операціях, Саша опиняється у складній ситуації, де відповідальність і виживання дедалі більше суперечать одне одному. Цей фільм є глибоким портретом чоловіка, який стикається з неможливим вибором у часи, коли поняття «дім» втрачає свою сталість.
12. Художній фільм Дмитра Авдєєва “Хрещатик 48/2” (Україна, 2026). Підліток Юрко виявляє таємний вхід до Офісу Потойбічників Києва, що існує з 482 року. Потрапивши у цей фантастичний світ, він разом із магічними істотами столиці повинен зупинити стародавню богиню смерті з Півночі, перш ніж темрява поглине світ.
