Не кожна суперечка серед дітей автоматично є булінгом. Однак якщо приниження, образи чи погрози повторюються систематично, батькам не слід очікувати, що проблема розв’яжеться сама собою. На цьому наголосили юристи «Української команди» Київської області.
Відмінності між конфліктом та булінгом
Конфлікти між дітьми є звичайним елементом шкільного життя. Часто непорозуміння виникають через суперечки, конфлікти за іграшки чи невдалі жарти. Відмінністю булінгу є його регулярність і навмисність. Закон визначає булінг як:
- умисні дії чи бездіяльність, що можуть бути психологічним, фізичним або кібернасильством;
- поведінку, яка повторюється;
- дії, що завдають або можуть завдати шкоди дитині.
Якщо дитина повідомляє про випадки цькування, першочерговим завданням є уважне вислуховування й надання підтримки. Не рекомендується радити «ігнорувати» ситуацію або самостійно розбиратися із кривдником. Вкрай важливо зафіксувати всі факти подій:
- зберегти листування та скриншоти;
- зробити фото або відеозаписи;
- записати дати інцидентів;
- зібрати інформацію про свідків.
Наступним кроком має стати письмове звернення до керівництва навчального закладу. Такі звернення мають бути зареєстровані та належним чином розглянуті. У школі може бути створена комісія для з’ясування обставин та визначення необхідних заходів. Водночас остаточне встановлення факту булінгу належить до компетенції суду.
Куди звертатися за допомогою
У разі недостатнього реагування з боку навчального закладу батьки мають право звертатися до:
- органу управління освітою;
- поліції;
- служби у справах дітей;
- освітнього омбудсмена.
Найсуттєвіше — не залишати дитину з проблемою наодинці. Створення безпечного освітнього середовища є не привілеєм, а законним правом кожної дитини.
