У Демократичній Республіці Конго стрімко поширюється вірус Ебола, і медичні працівники не встигають відслідковувати всі ланцюги інфікування. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) повідомляє про сотні підозрюваних смертей та попереджає про ризик подальшого розповсюдження хвороби за межі регіону. Спалах уже торкнувся трьох провінцій, серед яких — Південне Ківу та Ітурі. Про це інформує агентство NMIU.COM.UA.
Еболавірусна інфекція є тяжким захворюванням із високою смертністю, про що свідчить офіційна інформація ВООЗ.
Генеральний директор Організації, Тедрос Аданом Гебреїсус, підкреслив, що поточна ситуація «викликає глибоке занепокоєння». За його словами, у регіоні зафіксовано майже 750 підозрілих випадків та 177 підозрілих смертей.
Згідно з повідомленнями міжнародних медіа, вірус уже вийшов за межі Африки. Громадянина США, котрий заразився Еболою в Конго, евакуювали до спеціалізованого ізоляційного відділення клініки Charité у Берліні. Ще кількох осіб, які контактували з пацієнтом, перевезли до Німеччини та Чехії.
Європейський центр профілактики та контролю захворювань (ECDC) зазначає, що попри поодинокі випадки у Європі, ризик поширення інфекції серед населення країн Європейського Союзу залишається «дуже низьким». Причина полягає у тому, що вірус не передається повітряно-крапельним шляхом, а лише через безпосередній контакт із кров’ю чи біологічними рідинами інфікованої особи.
Штам Бундібуджо
Українська епідеміологиня Анна Костів пояснює, що поточний спалах спричинений одним із найнебезпечніших варіантів вірусу — Бундібуджо:
- Вірус Ебола має кілька типів, проте нині йдеться саме про штам Бундібуджо.
- Цей варіант викликає масштабні спалахи у Демократичній Республіці Конго та Уганді.
За словами Анни Костів, летальність від Еболи залишається однією з найвищих серед інфекційних захворювань:
- Рівень смертності коливається від 60% до 90%.
- Вірус є надзвичайно небезпечним та супроводжується вираженим геморагічним синдромом.
Механізм передачі вірусу включає як зараження від диких тварин до людини, так і міжлюдське зараження через контакт з кров’ю або іншими біологічними рідинами.
Найтяжчий ризик становлять особи, які контактують із хворими, зокрема медичні працівники. Передача можлива через порушену шкіру, слизові оболонки чи будь-які рідини організму
— підкреслює Анна Костів.
Симптоматика та діагностика
Перші ознаки інфекції часто нагадують звичайне вірусне захворювання, що утруднює своєчасну діагностику. Симптоматика розвивається швидко і включає:
- Раптовий початок захворювання з підвищенням температури до 40 градусів;
- Сильний головний біль, м’язовий біль, біль у горлі;
- На другий або третій день з’являються блювота, діарея;
- Пізніше – геморагічні прояви та кровотечі.
В Україні діагностику на Еболу здійснює виключно вірусологічна референс-лабораторія Центру громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я у Києві. Водночас, за словами епідеміологині, зараз ризик розповсюдження вірусу в Україні є невеликим.
Особливу тривогу викликає відсутність специфічного лікування від інфекції. Медики наразі застосовують лише симптоматичну терапію для полегшення проявів хвороби.
Також наразі не існує вакцини проти штаму Бундібуджо. За оцінками Анни Костів, розробка відповідної вакцини може зайняти не менше півроку.
Під час найбільшої епідемії Еболи 2014–2016 років у Європі було зафіксовано лише поодинокі завезені випадки, переважно серед спеціально евакуйованих хворих, а масового поширення вірусу не відбулося. Вперше еболавірусна інфекція була зафіксована у 1976 році в Судані та Демократичній Республіці Конго.
