Під час широкомасштабної війни Російська Федерація здійснює стосовно громадян України всі види злочинів, які можуть кваліфікуватися як геноцид. Таку позицію поділяють юристи, науковці, що спеціалізуються на вивченні геноцидів, а також правозахисники.
Конкретно мова йде про наступні дії:
1. Оголошення намірів щодо знищення українців як етнічної спільноти. Президент Росії та представники російської влади неодноразово заявляли, що українці, нібито, не є етносом, а украй створеною нацією, і тих, хто не поділяє таку позицію, «треба знищити». Вони стверджують, що український народ і держава не повинні існувати в майбутньому.
2. Публічні заклики до ліквідації українців.
3. Цілеспрямовані удари по системах життєзабезпечення населення, а також по закладах охорони здоров’я, спрямовані на позбавлення людей електроенергії, опалення, водопостачання, зв’язку, медичної допомоги та інших життєво важливих ресурсів.
4. Переслідування й знищення осіб із проукраїнською позицією на тимчасово окупованих територіях.
5. Винищення представників інтелігенції — учителів, митців, осіб, які є носіями української культури і виховують у ній нові покоління.
6. Запровадження в освітніх установах окупованих територій системи навчання та виховання, що спрямована на зміну ідентичності дітей.
7. Депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої етнічної ідентичності.
8. Вилучення та знищення української літератури з бібліотек, пограбування музеїв, а також систематичне викрадення артефактів, які свідчать про давню історію українського народу.
Конвенція про попередження злочину геноциду та покарання за нього, прийнята Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй у 1948 році, покликана стримувати вчинення геноциду та забезпечувати відповідальність за ці злочини.
Наразі у Конвенції беруть участь 149 країн, які зобов’язалися запобігати актам геноциду та карати за них як у період війни, так і в мирний час.
У документі геноцид визначається як дії, що здійснюються з метою повного або часткового винищення національної, етнічної, расової чи релігійної спільноти як такої.
Серед ознак геноциду зазначені:
- умисне вбивство членів групи або заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень;
- навмисне створення умов життя, спрямованих на знищення цієї групи;
- заходи щодо запобігання дітонародженню;
- насильницька передача дітей від однієї групи до іншої;
- публічне підбурювання до вчинення наведених дій.
Водночас керівництво Російської Федерації заперечує, що її армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, вбиваючи цивільне населення і знищуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти електроенергетики та водопостачання.
