10:00 - 18:00
(044) 278 48 64 

 м.Київ
 вул. Володимирська, 2 

Н Новини

Previous Next

Археолог за покликом серця. До 100-річчя від дня народження Ганни Шовкопляс

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка
 

ВІДЕО

11 травня 2020 р. виповнюється 100 років від дня народження Ганни Михайлівни Шовкопляс (1920–2001) – знаної в Україні та за її межами музеєзнавиці, археологині та наукової співробітниці Національного музею історії України. Понад 57 років свого життя Ганна Михайлівна присвятила роботі у музеї, який став другою домівкою для неї.

Народилася вона у місті Києві 11 травня 1920 р. у сім’ї службовця Південно-Західної залізниці. Мала дівоче прізвище Василенко.

Закінчивши середню школу № 95 м. Києва, Ганна Михайлівна у 1937 р. вступила на історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Навчання перервала війна. Роки окупації Ганна Михайлівна провела у місті Києві. З 1942 р. почала працювати дезінструктором на санстанції, потім – табельницею при будівельній організації на залізничній станції Київ ІІ, діловодом у конторі на товарній станції.

Після звільнення Києва у 1944 р. Ганна Михайлівна закінчила навчання в університеті. Того ж року вона прийшла на роботу до Київського державного історичного музею (нині – НМІУ), де й працювала до останніх днів свого життя. 22 листопада її було прийнято на посаду наукового співробітника відділу «Київська Русь», після реорганізації вона перейшла працювати у відділ археологічних фондів.

Саме в музеї у 1946 р. поєдналися долі Ганни Михайлівни та Івана Гавриловича Шовкопляса – відомого археолога і науковця, який пропрацював у музеї з 1944 до 1952 р. В 1947 р. у подружжя народилася донька Тетяна.

У складні повоєнні роки Ганна Михайлівна разом з іншими співробітниками розбирала й інвентаризувала археологічні колекції, вивезені під час окупації до Німеччини та повернуті до Києва у 1947 р. Ганна Михайлівна брала активну участь у побудові експозиції відділу «Київська Русь», реекспонувала тему «Новгородська земля», засвоїла проведення «наскрізних» екскурсій археологічною експозицією. Написала реферат на тему «Археологічне дослідження гори Киселівка», який згодом став основою кількох ґрунтовних публікацій. Молода співробітниця активно працює на археологічних розкопках в експедиціях Інституту археології АН УРСР. Зокрема, в 1945 р. – в Пороській археологічній експедиції. Також була задіяна у розкопках експедиції «Великий Київ». Першою публікацію Ганни Михайлівни була замітка «Гора Киселівка», надрукована 1 липня 1953 р. у газеті «Вечірній Київ» З 1954 р. обіймала посаду старшого наукового співробітника.

Ганна Михайлівна була учасницею багатьох археологічних експедицій з дослідження пам’яток різних епох на території України. Зокрема, вона працювала на розкопках поселень: трипільської культури – у Луці-Врублівецькій на Дністрі, давньослов’янського – у Пеньківці на Тясмині, у давньоруському Переяславі. В 1950–1960-х рр. разом зі своїм чоловіком розкопувала палеолітичні стоянки Мізин та Добраничівка.

Протягом 1965–1974 рр. Ганна Шовкопляс очолювала велику експедицію Державного історичного музею УРСР та Київської міської організації Товариства охорони пам’яток історії та культури з дослідження поселення зарубинецької культури Луг IV (Оболонь) на березі літописної річки Почайни (територія сучасного Києва). У 1965–1966 рр. Ганна Михайлівна та Іван Гаврилович у вихідні дні проводили неодноразові розвідки, починаючи від дороги з вулиці Шахтарської і до берега Почайни. Зараз на місці поселення розташовані вулиці Богатирська та Маршала Тимошенка.

Археологічні знахідки засвідчили, що найдавніше заселення Оболоні належить до епохи розвинутого неоліту (IV – перша половина ІІІ тис. до н. е.). Завдяки розкопкам ця унікальна пам’ятка залишається найбільшим повністю розкопаним поселенням (площею понад 25 тис. м2) зарубинецької культури рубежу ІІ–І ст. до н. е. – першої половини ІІ ст. н. е. Загалом було виявлено та досліджено 64 житла та 918 господарських ям.

Значний науковий інтерес становить також відкрите у його північній частині поселення празької культури – три житла та декілька господарських ям. Аналіз керамічних комплексів дав змогу археологу Ігорю Гавритухіну датувати одне житло та яму кінця ІV – першої половини V ст., два інших – кінця V – початку VІ ст. Це було перше поселення празької культури, виявлене на території Києва.

Повне видання результатів досліджень пам’ятки, на жаль, досі не здійснене. Матеріали розкопок були введені до наукового обігу Ганною Михайлівною фрагментарно. Численна колекція знахідок з поселення зберігається у фондах НМІУ, найкращі з них представлені в археологічній експозиції музею.

Під час капітального ремонту музею (1973–1976) Ганна Шовкопляс брала участь у побудові нової експозиції під керівництвом завідувачки відділу «Київська Русь» Надії Шендрик.

У 1976 р. Ганна Михайлівна була підвищена до посади  завідувачки сектору.

Результатом багаторічного вивчення археологічних зібрань музею стали численні публікації, надруковані у кращих академічних виданнях і присвячені як різним групам знахідок, так і окремим пам’яткам.

Ранньослов’янський, давньоруський і пізньсередньовічний періоди історії гори Киселівки були висвітлені нею у статтях «Керамические комплексы с горы Киселевки в Киеве» та «Археологічні пам’ятки гори Киселівки в Києві».

Ганна Шовкопляс також опрацювала та вивчила понад 200 предметів з колекції давньоруського гончарного посуду з клеймами. Результати дослідження було надруковано 1964 р. у журналі «Археологія» у статті «Знаки на древньоруському посуді з Києва».

Декілька наукових і науково-популярних публікацій були присвячені окрасі археологічного зібрання НМІУ – колекції середньовічних кістяних шахів і шашок з Києва та інших місць. Музейна колекція давньоруських полив’яних писанок була введена Ганною Михайлівною у науковий обіг у 1980 р. Вона також вивчала косторізне ремесло давньоруського Києва, колекції керамічних кахлів XІV–XVII ст., гутних скляних виробів XVII–XVIII ст. з Києва та інші групи археологічних матеріалів.

Результати рентгеноспектрального аналізу знахідок з Мартинівського скарбу VI–VII ст. були надруковані у статті 1991 р. у співавторстві з Олегом Приходнюком та фахівцями Інституту електрозварювання імені Євгена Патона.

Ганна Михайлівна постійно брала активну участь у наукових конференціях з археології, історії, краєзнавства та охорони пам’яток в Україні та за її межами. В 1985 р. була учасницею V-го Міжнародного конгресу археологів-славістів з доповіддю на тему «Давні та середньовічні пам’ятки на території Києва».

Вона підготувала низку публікацій, присвячених засновникам, меценатам музею та видатним археологам, чиї імена багато років замовчували, а саме, Вікентію Хвойці, Миколі Біляшівському, Богданові та Варварі Ханенкам, родині Терещенків, Володимиру Антоновичу, Катерині Мельник-Антонович, Сергію Мазаракі, Олексієві Бобринському, Михайлові Рудинському, Олександрові Оглобліну, Сильвестрові Магурі, Миколі Макаренку, Теодосію Мовчанівському.

Від початку 1960-х рр. окремою темою досліджень Ганни Шовкопляс була тема історико-археологічної діяльності Тараса Шевченка, який цікавився пам’ятками старовини. Результатом стало видання «За покликом серця: Пам’ятки історії та культури в житті і творчості Т. Г. Шевченка», підготоване у співавторстві з Іваном Шовкоплясом і надруковане у 1990 р.

Також Ганна Шовкопляс друкувала науково-популярні замітки та статті з археології, історії та пам’яткознавства України у популярних періодичних виданнях («Вечірній Київ», «Дніпро», «Київська правда», «Літературна Україна», «Молодь України», «Наука і суспільство», «Радянська жінка», «Спортивна газета», «Україна», «Шашки»).

З 1987 до 1993 р. обіймала посаду завідувачки відділу археологічних фондів, в останні роки – провідної наукової співробітниці відділу археологічних фондів.

Окрім фондової та наукової роботи, протягом багатьох років Ганна Михайлівна займалася активною лекційною діяльністю на підприємствах і в установах, проводила екскурсії музеєм. Разом з Іваном Гавриловичем організовували для колективу музею незабутні екскурсії визначними історичними місцями України. Ганна Михайлівна була автором багатьох музейних археологічних виставок, зокрема «До 1500-річчя Києва», «З історії кераміки», «З історії символіки України», «Із історії грошового обігу України».

У 1993 р. вже у незалежній Україні Ганна та Іван Шовкопляси взяли безпосередню участь у створенні Музею гетьманства, розташованого у «будинку Мазепи» на Подолі. Ганна Михайлівна, як досвідчений музейник, консультувала співробітників новоствореного музею.

У 1994 р. Україна відзначала 285-річчя від дня народження гетьмана Івана Мазепи. Подружжя спільно з Музеєм гетьманства склали та видали перший бібліографічний покажчик видань про Мазепу, що містив 437 друкованих праць.

У 1996 р. Ганна Михайлівна та Іван Гаврилович також спільно з Музеєм гетьманства підготувало бібліографічний покажчик праць на 330 позицій про життя гетьмана Павла Скоропадського, приурочене до 50-ти річчя вшанування пам’яті керманича Української Держави.

У 1999 р. Ганна Михайлівна отримала почесне звання «Заслужений працівник культури». Під час підготовки до святкуванням 100-річчя НМІУ науковиця виявила й опублікувала велику кількість архівних матеріалів, пов’язаних з історією музею, його фундаторами і співробітниками.

Ганна Шовкопляс є автором понад 140 публікацій з археології, історії та пам’яткознавства України. 28 вересня 2001 р. Ганна Михайлівна пішла з життя.

А вже у 2017 р. на честь сім’ї Шовкоплясів було перейменовано вулицю в Оболонському районі міста Києва. Вона пролягає від вулиці Богатирської, біля якої розташовано досліджене Ганною Михайлівною поселення зарубинецької культури Луг IV (Оболонь).

Підготувала Юлія Безкоровайна – завідувачка сектору «Середньовічна археологія» науково-дослідного відділу збереження фондів НМІУ.

Календар подій

Пн. Вт. Ср. Чт. Пт. Сб. Нд.
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Пошук по сайту

Новини

Анонси

Експонат Тижня

Віртуальна Екскурсія музеєм