10:00 - 18:00
 (044) 278 48 64 

 м.Київ
 вул. Володимирська, 2 

Н Новини

Ніч у музеї: віднайдена насолода від нічного вивчення історії України

Рейтинг користувача: 3 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка
 

Ніч у музеї: віднайдена насолода від нічного вивчення історії України

Національний музей історії України втретє провів ніч у музеї. Відвідувачі поділилися враженнями від особливого заходу на Старокиївській горі

ФОТОЗВІТ

 

– Здоганяй!  

– Ну я ж у музей. Маю поводитися належно. І, взагалі, є певні правила: не можна голосно розмовляти, користуватися мобільним, дозволено лише спокійно ходити та уважно слухати. Тим більше, я з каганцем у руках!

– Ти не просто в музеї, а на ночі в Історичному музеї. Апріорі можна робити те, що раніше у будь-якому музеї забороняли. Здоганяй!

Хлопець перестрибує через дві мармурові сходинки, чимдуж поспішаючи на другий поверх Національного музею історії України, де за секунду почнеться квест для його групи.

У ніч із 20 на 21 травня Національний музей історії України відсвяткував Міжнародний день музеїв фантастичною мандрівкою «Віднайдені у часі», яка тривала з 22:30 до 05:00.

Зважаючи на те, що ніч у музеї – особлива подія, яка вимагає відповідної підготовки, забезпечення порядку і безпеки, кількість місць, відповідно, була обмежена. Це трішки засмутило людей, які прийшли послухати концерт колективу Romian на сходах музею та не змогли потрапити всередину. До речі, на концерт на сходах музею завітало значно більше людей, аніж на виступи музикантів під час Днів вуличної музики - захід, що проводився 20 травня біля музею і на Пейзажній алеї. Зрештою, ніч у музеї має стати тією подією, на яку люди полюватимуть за квитками. І цьогорічна ніч у музеї «Віднайдені у часі» це підтвердила.

Щоб усім було зручно пересуватися музеєм, відвідувачів поділили на чотири мобільні групи за кольорами. На початку ночі в музеї кожна з груп помандрувала в один із історичних періодів із каганцями та ліхтариками в руках. Музей оповила повна темрява, двері в зали були зачинені, тож без освітлення шляху ніяк не обійтися.

Ніч музеї для дітей і дорослих. Хто отримав більше задоволення?

Історичні ігри не потребували особливої підготовки та додаткового вивчення історії України, тож кожен обрав те, що йому було до вподоби. Наприклад, ніч у музеї провели 6-річна Аліса та 9-річна Соня. Їх мало цікавили тонкощі палеоліту, трипільської культури чи античності. Та дівчатка залюбки шукали сцени полювання в палеоліті, просили батьків сфотографувати їх, а тоді пальцями малювали побачене на полотні. Потім допомагали батькам сіяти зерно за схемою, як це робили трипільці. Діти залюбки випробували на собі інновації античності, розбавляючи вино з водою у пропорціях, які належало пити грекам у Криму. Тут вперше дівчатка дізналися, що чоловіки могли пити міцне вино, жінки – легко розведене, а діти і раби теж споживали цей «дорослий» напій, який на смак вже більше нагадував компот.

Під час завдань до групи приєднувалася первісна людина в хутрі і з палицею. Цей незвичайний чоловік спершу трішки налякав дівчаток, та вже через кілька хвилин вони стали друзями. «Я хочу собі такого на День народження», – згодом зізналася Аліса. Для її батька це було несподіване бажання, і він відразу запитав, чи є в музеї можливість провести дитячий День народження з аніматорами.  Почувши ствердну відповідь, чоловік зрадів і полегшено зітхнув, адже вже визначився, де його донечка святкуватиме свій сьомий рік народження.

У другій частині квесту діти з групою вирушили в козацьку добу, в якій зустріли жінку в хутрі з іншого періоду, яка заблукала. Вона просила про допомогу і хотіла повернутися додому, у свій період. Аліса взялася допомагати жінці і на рівні з дорослими намагалася виконати досить складні завдання. Коли жінка згадала, що в її період всі володіли магією, і запропонувала на знак подяки за те, що її повернуть додому, написати свої бажання, першою до справи взялися Аліса та Соня. І тут вже батьки Соні замислилися про втілення мрії дитини, почувши про її бажання стати астрофізиком.  

Друге дихання музею

Після квесту всіх запросили в лаудж-зону, де грала музика, линув аромат органічного чаю, пропонували вино та запрошували пограти в історичні настільні ігри.

«Я чотири рази програла! Останній раз -  первісній людині. Та я не здалася і на п’ятий виграла», – ділиться враженнями зі своїми друзями одна із відвідувачок. Для неї, як і для багатьох інших, історичні настільні ігри стали приємним сюрпризом. Інші відкрили для себе гру «Криївка», створену Молодим Народним Рухом як альтернативу «Мафії».

Всіх без винятку зачарував грою піаніст у балаклаві, який був музичним символом Євромайдану. «Музей отримав друге дихання. Радий бачити стільки людей вночі в музеї. Запрошуйте! Із задоволенням долучатимуся до ваших проектів», – сказав на прощання Piano extremist, який так і не зняв балаклаву, як і в часи Революції Гідності.

Кохання, еротика, трохи містики та нічого, окрім правди

Перепочивши, нічні відвідувачі знову взялися за каганці і подалися на тематичні екскурсії по музею. На вибір було стільки тем, як страв на розкішному застіллі: «Велике кохання видатних українців», «Містична Україна», «Еротична археологія», подорож по дохристиянських похованнях тощо.

«Дякую за відвертість. Не часто почуєш таке від екскурсовода», – хлопець потис руку співробітнику музею, який не приховував правду про язичництво та ранніх християн на території України.

Особливе зацікавлення викликала екскурсія про еротику в давньому мистецтві на прикладі експонатів Історичного музею. Хлопці, які дещо пасивно брали участь у квесті, враз збадьорилися, ставили один поперед одним запитання, уважно вивчали експонати та простежували, як еротику продукували мистецькими засобами в різні періоди. Дійшовши до табу на сексуальність, вони втамували свою зацікавленість таємницями археології і попросили екскурсовода розповісти їм додатково про давніх слов’ян та Київську Русь.

Мандруючи від одного історичного періоду до іншого, ніч проминула як одна мить. На завершення відвідувачів запросили на примузейну територію, де розповіли про Десятинну церкву і нагадали про експонати в музеї, які знайшли під час розкопок, про липу Петра Могили, показали місце, де був палац Володимира Великого, провели паралелі з історичним капищем язичників та тим, що нині діє, нагадали, що раніше Андріївський узвіз був своєрідною вулицею червоних ліхтарів, пояснили, чому Воздвиженська вулиця не придатна для життя.

Із появою на горизонті сонця ніч у музеї «Віднайдені у часі» завершилася.

Прощаючись із Національним музеєм історії України, відвідувачі розповіли, що їм найбільше сподобалося, а де ще треба допрацювати:

Світлана і Роман: «Круто! Нам все дуже сподобалося. Навіть складно щось одне виділити. Первісна людина, яка нас супроводжувала під час квесту, неперевершена. Ми сперечалися, чи це актор, чи працівник музею. Він настільки переконливо грав, що здавалося, наче цей персонаж справді з'явився до нас машиною часу. Загалом, ми регулярно відвідуємо Історичний музей. Тут молода команда, яка дуже старається щоразу приємно дивувати. Завдяки Тетяні Сосновській музей перетворився на інтерактивну платформу. Сьогодні музей дає поштовх людям розвиватися і вивчати історію України із великим задоволенням. Це неоціненний вклад у розвиток суспільства. Ми маємо технічну освіту і відчуваємо брак знань з історії України. В школі не достатньо вивчилии події 18-19 століття. Ми не знали про зв’язки Петлюри і Скоропадського. Чому тоді не вийшло України? Не знали про співпрацю Радянсько союзу з Гітлером. Ще недавно панувала тупа радянська ментальність, коли все українське вважалося немодним. Сьогодні суспільство росте, потрібно знати історію, і завдяки ночі в музеї ми дізналися багато цікавого, чого навіть не знайдеш в інтернеті».

Ігор: «Чекіст (співробітник музею в костюмі чекіста – Ред.) запам’ятався найбільше. Я зробив з ним селфі. Похизуюся в школі перед однокласниками. Нехай заздрять тому, як я провів ніч в музеї історії України».

Ярослава: «Все інформативно та просто, як для дітей. В ігровій формі порушуються серйозні теми. Не можу сказати, що питання під час квесту були легенькі, але й не надто складні. Спочатку ми відвідали древніх слов’ян, Київську Русь, а тоді вивчили період Грушевського. Для себе констатували, що в усіх періодах червоною стрічкою проходить первісна людина. Сумно, але потрібно це знати і робити висновки. Ми вперше провели ніч у музеї. Не розчарувалися. Навіть спати не хочеться».

Дмитро: «Дуже смачний чай! Класно у вас тут! Я знайшов нових друзів. Ми разом брали участь в іграх»

Ірина: «Під час квестунам випала можливість зануритися у 20 століття і кам’яний вік. Дуже професійно працювали співробітники музею. Вони оживляли експонати своєю театральною грою, розповідями, підказками. Одна справа, коли ти ходиш сам музеєм і дивишся, інша – коли тобі музейні співробітники в історичних костюмах розповідають про зброю, яка використовувалася в давні часи, або про те, що зовсім недавно за звичайні речі могли репресувати. Це цікаво і незвично. Раніше я не була в Історичному музеї. Мене запросила сюди подруга. І це велика радість. Тепер я розумію, що такі нестандартні заходи, як ніч у музеї, мій варіант. Мені подобається, коли в оригінальній формі розкривають тему».

Валентина: «Квест, звичайно, не для дітей, тому що питання були важкуваті навіть для дорослих. Треба добре подумати. Бажано трішки інші питання підібрати, щоб більше людей брало участь у грі, проявляли себе активніше. Я на якомусь етапі просто зависла. А загалом, ідея супер! Найбільше сподобалася перша частина квесту, коли ми ще нічого не знали, як це відбуватиметься. Ми були на першому поверсі, проходили трипільську культуру. Дуже сподобався науковий співробітник у ролі первісної людини, який ходив і лякав нас. Ідея з героями завжди цікава. Хотіли б побажати, щоб наступна ніч у музеї була більш продумана в організації. Під час першого етапу квесту ми випередили інші групи, і довелося чекати на них, щоб разом продовжити гру. Ми тут з дітьми. Їм хотілося відпочити, перекусити у проміжках квесту. Та лаундж-зона була запланована трішки пізніше. Тепер ми щасливі, що після гри і перед черговими екскурсіями маємо гарний відпочинок із ласощами та музикою серед експонатів музею».

Максим: «Нереально круто! Для мене все було відкриттям. Правда, хотілося довше залишатися в залах, розглядати експонати в темряві, освітлюючи їх каганцями. Неодмінно тепер прийдемо ще раз удень, щоб подивитися те, що не встигли».

 

Подія у Фейсбуці